Подорожі бувають різними, як і подорожуючі. Для того щоб не розповідати багато, не мірятися ні з ким і нічим розповім про один день однієї великої і величної подорожі.
Це Стежка Жаху та Небесні ворота, що у Чжанцзяцзе (Китай).
Подорожуючи, завжди планую, куди би хотів поїхати, що побачити, та навіщо! Одним із приводів поїздки до Китаю у далекому 2011 році, слугувало Чжандзядзе, у свою чергу, хотів дуже відвідати це місце, місце реально круте, я про нього ще росповідатиму, адже саме тут недалеко знімався фільм Аватар, саме плакат з ним побачив у Лондоні і захотів замовити тур туди. Виявилося що такого туру не існує, є будь що, крім цього місця. Тоді вирішив скласти плани сам, довго переводив ієрогліфи у Гуглі і вже через неділю був у Китаї, не знаючи ні англійської ні китайської, ніхто зі мною не захотів їхати у таку подорож, лиш погодився один товариш, за якого я заплатив теж, який до цього був у Єрусалимі три дні і все, увесь досвід. Пекін, Сіань, Лоянь, Шаолінь скрізь там найняли гідів і VIP авто і тут ми в Чанчжоу, далі самі, адже нема такого маршруту, просто не існує, але для мене не існує не існує, є бажання, мої бажання для мене все, тому біжимо з валізами біля сотні потягів і судорожно показуємо квитки усім кого бачимо, там лишень ієрогліфи, нам пробують щось сказати, я прошу показити лиш направлення. За десять хвилин до відправлення знайшли потяг, знайшли вагон, своє купе. Перші дві години не закривали двері, тому що поки увесь поїзд не подився на нас, не могли просто закрити. Сімнадцять годин у занедбаному потягу і от ми у Чжанзядзе! 
Пропущу кілька історій і почну з дня четвертого. На вершину гори ходить найдовша в світі канатна дорога (7455 метрів) До речі, книга рекордів Гіннесса вважає її найдовшою високогірній канатною дорогою на Землі, не передати, не розповісти, потрібно там бути -35 хвилин підйому, потім невеликий спуск по стежках.
Зараз хотів би показати та розповісти про саме цю стежину, так як вона заслуговує особливої уваги! На даний момент скляна стежка на горі Тяньмень вважається найстрашнішим атракціоном у світі. Принаймні, про це свідчать результати опитування, проведеного серед туристів - екстремалів.
Тобі одягають бахіли, щоб непошкодити скло, і ти стаєш над прірвою у півтора кілометра.
Хто стрибав з парашутом, знає, що важливий перший крок, тут кожен крок як перший! Пройшов туда та назад, пострибав, проповз як розвідка з кошиком, зняв на фото та відео, ( але думав що там все на совість, нещодавно взнав, що були теж такі як я, стрибаючи пошкодили скло і полетіли неначе птахи).
(Ще скажу, що коли пройшли шкляну частину, на одному з участуів, вода пробила бетон, вони кинули просто доски зверху, от там було реально страшно, коли ступаєш на підгнивші доски, вони потріскують так собі сочно, а внизу лиш прірва!)
Досить довго йшли пішки навколо гори, потім підвісний міст, ще один фунікулер.
У самій верхній частині цієї дороги розташований буддистський храм, зведений ще за часів династії Тан – як ? Нам не зрозуміти.
Спустилися назад і знову новий атракціон, автобус - по дорозі з 99-ю поворотами, довжиною в 9 кілометрів , ще одна пригода, місця маленькі, ми не поміщаємося, на кожному повороті злітаємо з реготом на підлогу. 
Небесні ворота! Арка в скелі природного походження є найбільшою в світі - 131 метр у висоту і близько 57 метрів в ширину. Тут часто затримуються атмосферні опади, і стоїть густий туман у вигляді хмар - звідси і назва «небесна» або «чарівна» арка. Попереду підйом на 999 ступенів вгору.
Це капець, вони круті, вузькі і високі, ми знесилені після стількох днів у гірських переходах.
Йдемо, повземо, ліземо, поряд йдуть люди з дітьми, старенькі люди, ідуть усі, сідають на сходи і відпочивають, потім знову йдуть.
Китай за кількістю масштабних пам'яток не має в світі собі рівних. Але навіть за китайськими мірками - це чудо, яке неодмінно варто відвідати.
Кажуть хто дійде до кінця матиме просвітлення у майбутньому – правда!
На верху просто неймовірно, ні фото ні відео навіть близько не передає тієї величі!
З нами сфотографувалися усі, геть усі, з їх слів я зрозумів що білих людей вони побачили вперше, ми самі здивувалися що за стільки днів не бачили нікого з Європи чи США. Ще 999 сходинок назад, ще 99 серпентинів знову на автобусі.
За кілька днів товариш коли сів у літак Пекін – Київ безмежний від щастя почав хреститися, сказав що думав що ніколи вже не повернемся додому. Я йому не сказав по секрету, що я і сам особливо не був впевнений, просто є інтуїція і досвід, бажання та енергія а головне віра в себе і в Вищі сили! На сьогодні цей маршрут вже дуже відомий, тоді я перший поставив фото на фото ресурсах і проклав дорогу для багатьох. Якщо плануєте подорож до Китаю –рекомендую, нічого кращого у світі немає, був, бачив, знаю!
