З поміж усіх фотографій що вдалося зробити у житті, одною з найулюбленіших тем все таки є для мене фото стареньких, натруджених людей. 
Багато було подорожей і сіл, багато пройдених стежок, дуже багато розмов. Що тільки ці люди не пережили, голод, війну, ще один голод.
Вони розбудували країну і на старості дожили знову до злиднів. 
На жаль мало хто з народних обранців буває в тих далеких селах, що буваю я, навряд чи вони зрозуміють проблеми тих трударів, що є не тільки гордістю і совістю нашої країни, вони є лакмусовим папірцем нашого суспільства, вони є тим зразком поведінки до якої нам усім рости та рости. 
Бо перебуваючи здавалося би в жахливих умовах, вони готові поділитися останнім, готові віддати останні кошти на АТО чи на інші проблеми. 
Багато часу провів з ними, багато мудрості почув з їх вуст, багатьох вже сьогодні немає живих з моїх стареньких моделей, але всі вони вічно житимуть в моїй пам’яті та на цих світлинах! 
! Це вже історія, можливо не та сторінка де багато хто з можновладців хотів би представити світу, але справжня сторінка, окроплена потом і сльозами, сторінка якою пишаюсь! 
В то время когда всё валится и рушится, когда пропагандируется вражда и процветает ненависть, когда кажется что вот-вот наступит хаос и придёт царство тьмы, когда от бессилия и отчаяния у многих руки опускаются, только такие люди как Владимир дарят надежду. Его творчество заставляет заглянуть себе в душу. Каждый в его картинах увидит что-то своё, родное. После просмотра хочется летать, хочется созидать, хочется любить. Значит Быть Добру!
Th'eres nothing like the relief of finding what you're looking for.