Здається, зовсім недавно стояв у черзі на літак до Києва з Ханжоу. Це китайське  місто ми відвідали після робочої поїздки до міст Іву, Фотану та Цзиньхуа....

Промайнуло вже більше року.  Ханжоу - красиве місто, особливо його родзинка  - озеро Сі Ху.  Вранці ходив туди  гуляти: красиво, прибрано, лунає ніжна музика, старенькі люди займаються Тайцзі, човники золотом  відсвічують у променях вранішнього сонця - ідилія! Плавали на кораблику, запливали на чудо-острів, рівному по красі та живописності немає нічого у світі - навіть мальовниче озерце в Живерні програє! Китай чарував мене завжди, ця поїздка теж не була винятком. Багато чого було нового то цікавого, здавалося б, у вже відомій для мене краіні. Але щоразу ще більше люблю та захоплююсь цією державою та її політикою.

 Нині  підтримані там партією та рішенням призидента  закони щодо розвитоку  культури викликють шалені емоції та захоплення!

 Приїхав туди я не просто на відпочинок, а був запрошений від України  китайською стороною, щоб виконати почесну місію відкриття виставки українських митців, які працювали у Китаї протягом трьох років.

Експозиція  «Новий шовковий шлях» відкрилася у чудовому місті Іву. Запросили мене і ще двох прекрасних митців Департамент пропаганди партії міста Іву, Управління у справах культури, телерадіомовлення і друку міста Іву, Комітет із управління культурного туризму міста Фотан, Факультет мистецва та дизайну професійно-технічного інституту міста Цзиньхуа.

Саме  всі ці організації і привезли тепер до Києва в Україну виставку відомих китайських та українських художників, яка дозволить українцям розширити своє розуміння Китаю та китайської культури. Це велика подія для культурного обміну між нашими країнами.

Виставка моє назву  "Чарівний Китай", а він дійсно чарівний! Побувавши в 15 містах цієї країни, можу сказати впевнено: красивішої та цікавішої країни у світі немає, а бував я  у понад 60 країнах, тому можу порівняти! Саме тому мистецька виставка китайських та українських митців здивувала багатьох киян і не тільки киян, а й тих людей, дотичних до культури, які спеціально приїхали з різних міст до столиці у Національний музей, у «Шоколадний Будиночок»,  щоб не пропустити  дійство, яке вперше відбулось так масштабно в Україні.

Першокласно надруковано каталог виставки, де поряд із легендою українського живопису професором Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України, дійсним членом Української академії мистецтв,  Народним художником України, лауреатом  Національної премії України імені Т. Шевченка Михайлом Гуйдою та мегахудожницею, яка неоднарозово вражала Піднебесну, професором  Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України, дійсним членом Української академії мистецтв,  Народною художницею України Вірою Кулевою були надруковані і мої скромні роботи.

У Китаї було чимало цікавих митців: Народний художник України віце-президент Української Національної спілки Художників Оксана Одайник, доцент Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України, Заслужений художник України Олег Ясенев, доцент кафедри живопису та композиції  Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України , керівник  пейзажної майстерні,  Заслужений художник України Олександр Радіонов,  Заслужений художник України Ігор Мельничук та багато інших видатних митців, які прославили українську мистецьку школу в Китаї. Саме тому відкриття виставки пройшло  феєрично! 

Але  маю свою історію,знаю, як  все почалося. Я не був піонером у розвитку цього центру, приїхав уже в сформований центр розвитку мистецтв. Після першого міжнародного форумі у Дунхуані, де блискуче представив Україну серед 84 країн світу, з`явилася певна популярність. Саме тому згодом нашу країну відвідали директор Національного художнього музею у Пекіні У Вейшан та організатор форуму з Дунхуану Пан Ікуй, а пізніше,  наступного року, мене вже запросили не просто на форум, а головою делегації  України у ці чарівні міста. Їхати я не хотів, точніше не міг за станом здоров`я, але не поїхати не міг…

Можна було розповідати, що зовсім недавно була складна операція, що неможна літати, особливо далеко, але… було сім місяців перемов, китайці погодилися на всі умови, і аж раптом я не приїду, підведу усіх, підведу країну…

Мушу летіти. Квитки в обидва боки,  проживання, харчування, перекладачі, екскурсії та всі інші витрати, як і прийнято у цій країні,  вони взяли на себе. Також підготували фотоапарат та дали можливість написати місця, які мені сподобались, забезпечивши усім необхідним.

Жив я у місті Фотан у резеденціі художників (яку було створено три роки тому) у розкішних апартаментах для VIP-гостей.

Сама резедненція - це частина старовинного  китайського міста 17-го століття, по клаптиках зібрана з усіх усюд та дороблена і реконструйована у первинному стилі.

Містечко - дуже цікаве, живее. Наповнюють його,  в основному, туристи та діти зі шкіл.

Взагалі, місто Фотан - це спальний район торгового міста Іву. Ми оглядали місцеві монастирі,   гуляли старовинним містечком. Китай завжди вражає! Хочеться намалювати геть усе. Невдовзі була перша зустріч з мером. Влада міста взялася за нелегку справу - пропаганду художників світу. Здавалося би,  десь далеко, у маленькому місті, але їм вдається!  Шана таким людям!

Ми повечеряли, купили фрукти, потім гуляли  містечком… У театрі бажаючі виходили на сцену та співали, інші – насолоджувалися як глядачі. Побачили,  що прийшли іноземці,  одразу ж  принести стільці всім нам. Трохи далі і діти займаються ушу просто на вулиці, нікого це не бентежить і не дивує, це норма! 

Вранці поїхали на етюди до озера, хотілось щось написати, аби взятии участь у виставці, яка мала відкритися  через декілька днів. Озеро – фантастичнее, дуже гарне, цікаве, живописне,  човни з рибалками, позаду -  ліс.  Написав  роботу  80 на 100.  Поряд стояла група китайців, весь час заглядали, їм було цікаво, дійсно цікаво.

Ввечері  пішли на ринок – старовинний, з такими чудернацькими приміщеннями. Там надзвичайно привітні люди. Коли бачили Ігоря Мельничука, який там вже не раз був і писав цей ринок, обіймали його. Посмішки дітей, старших людей. Приємна атмосфера, у  якій хочеться бути. Радий за тих людей, що вміють насолоджуватися простим життям.

Багато розмов і зустрічей.    У подальшому ці розмови привели до хороших справ  для розвитку культури наших країн. Але було непросто, вранці почував себе не дуже добре  - втомився, боліло серце, піднявся тиск,  можливо, хвилювався, адже попереду – відповідальність - дипломатична зустріч із усім керівництвом Цзиньхуа. Зустріли нас спілка колекціонерів і спілка каліграфів.

Після екскурсій по місту і смачного обіду поїхали подивитися будинок місцевого головного каліграфа. Їхали довго, на вершину гори, там будинок - такий, як у наших олігархів, але зроблений зі смаком. Вразило, подумав про своє житло і майстерню…печально…

Потім відвідали музей гончарства та керамічні майстерні, разом з директором музею виліпили якийсь посуд - жах, але вони попросили зробити підпис і забрали на обпал для музею. Під`їхав мер міста і запросив на заміську вечерю.

Все відбувалося у реконструйованому будинку 17-го століття, все - на найвищому рівні. Коли трохи випили, почалося змагання у мистецтві каліграфії. Усі наші попросили намалювати їм щось на згадку. Мені намалювали дві роботи обидва мери міста.

Вранці поїхали знову на пленер, писати монастир. Через день - виставка і відкриття форуму. Працював весь день і наступний, трохи не розрахував навантаження, ще й спав знову погано, хвилювався - відповідальність перед своїм народом!

У день відкриття був наче вижатий лимон, хотілось дуже спати, сердився на себе, що простояв біля мольберта тих два дні, тиск знову скакнув.

Коли зайшов в зал і побачив свої ще мокрі, свіжі роботи, стали приємно і тепло. Виставка була дуже потужна. Я  щиро порадів за колег, що своєю багаторічною працею і натхненням створили стільки чудових полотен. Прийшов чиновник від культури і запросив на обід. Знову - плани, плани, плани. За дві години – відкриття. Коли фотографувалися,  чоловік притулився до моєї роботи і розмастив фарбу по спині, і таке буває…

Зібралися гості, якийсь серйозний чоловік прийшов познайомитися. Не зна, хто це, потім зрозумів,  що він тут - головний. Він уважно роздивлявся  кожну роботу на виставці, потім на відкритті форуму бачу, що в нього - місце номер один, у мене – два (там номери наклеюють на підлозі, хто де стоїть). Усе круто, зачитав лист від міністра культури України Євгена Нищука, став на своє місце і зрозумів - зовсім погано себе почуваю.

Після форуму піднялися для обговорення вже з іншими людьми, представниками культурної еліти Іву.  Розповідь про кожного з делегатів, виступ з привітанням, серце вилітає, тиск неймовірний… Невже це все, так недобре себе не відчував ще ніколи. Написав на аркушику для колег код блокіровки телефону, взяв воду і вийшов: руки тремтять, таблетки впали на підлогу, поспіхом дістав і випив нітрогліцерин, потім капрізол поставив під язик і пішов до зали, відпустило…

Загалом, все пройшло більше ніж чудово, багато пропозицій щодо співпраці. Але все це потрібно розповісти вдома і знайти, кому розповісти, адже  йдеться не про власні проекти, а про відносини між країнами.

Святкова вечеря, так хочеться спати, але потрібно бути, говорити гарні слова, їх і хочеться казати - як слова вдячності, так і слова мудрості, адже китайці це заслужили !

Приїхали на базу, ліг на ліжко, якось не спиться, думки вирують, розумію,  що все зроблено просто, не вимушено, все вдалося!

Дякую Богу і кожній людині, яка була на шляху, тому що дійти до міжнародного  рівня,  представляти державу, щось зробити для своєї держави, для культури України «хлопчикові» з маленького села - це круто! Круто, напевно, тому, що не хочеться хвалитися, але сам на таке  навіть не сподівався ніколи. Втомлений, змучений, але щасливий ліг спати, потім прокинувся серед ночі, щоб записати свої думки, щоб залишилися спогади про неймовірний вчорашній день, який, можливо, стане кроком до зміни культурних стосунків  України та Китаю. Вирішив нікому не розповідати, доки не буде перший результат цієї потужної справи!

Сьогодні вже є, можу розповісти та передати привіт у далекий, але близький Китай, для Зої і Яна, які величною справою своєї родини не тільки змінюють світ на краще, але й вчать цьому інших!  До нових зустрічей, мої друзі, до нових проектів, які вже не за горами! Хай квітне культура наших країн!