У кожного художника є злети і падіння. Є роботи які з часом можна і навіть потрібно спалити, а є ті, які вже стануть власною історією життя. Аналізуючи свої роботи визначив ті, які можна впевнено назвати улюбленими. Одною з перших такою стала робота «Перед грозою» 2005 рік. Саме ця робота є знаковою, вона не тільки є етапним твором, який був написаний усього за декілька днів під враженням побаченого, та не тільки мабуть побаченого, швидше того що пронизало тебе наскрізь. Пам’ятаю як небо затягнули незвичні хмари, могутні та важкі, зірвався вітер, до мене якраз завітав товариш на автомобілі і я його попросив вивести мене чим скоріше у відкрите поле. Небо ще більше затягнуло, сонця не було видно зовсім, вітер рвав листя у лісо полосі і тут пробилося світло. Спочатку вдалині, а потім все ближче і ближче освітлюючи горизонт і все навколо неначе з труби. Я попросив зупинитися, взяв фотоапарат і побіг у поле, подальше від лісо полоси, для того щоб відчути простір і пронизатися наскрізь енергією дійства природи. Час неначе провалився, каплі дощу били в обличчя, скакав неначе орангутанг через кущі, скочив в машину і як у фільми стіна води закрила все навкруги, стало абсолютно темно, ми спробували їхати, але марно, нічого не було видно зовсім. Гроза як почалася так і миттєво закінчилася, через якийсь час вже були дома, і поки з фотоапарата перекачав фото вже взявся за ескізи. Працював кілька годин поспіль, зупинився, коли в одному з вдалося передати ті відчуття що пронизали. Тут же дістав полотно 90х105 і взявся за підмальовок, коли композиція була закінчена, зрозумів що вже світанок!...Повернувся до роботи зразу після сну, працював поки було вигідне світло, бо підмальовки можна робити і вночі, а картини тільки при денному світлі. Так кілька днів поспіль, вже неначебто усе вийшло, а чогось не вистачало, щось не так, дістав мастихін і зняв усю фарбу крім неба, так і залишив…через декілька днів прийшов на гостину трирічний син, не споглядав навіть коли він схопив великого пензля, вмочив у червону фарбу і почав мазюкати по моєму полотну! Я не сварився на дитину, це ж дитина, сказав що так не можна, провів його додому, а потім знову взяв мастихін та почав знімати свіжу фарбу. Саме тоді зрозумів, що цієї фарби не вистачало на картині як підкладки, саме вона дала з середини те відчуття атмосфери в якій я перебув у полі! Полотно швидко було закінчено і вже скоро красувалося на головній стіні на виставці в « Арт –Деко» .
Світозар Мальований, коли прийшов на відкриття, першою справою обійшовши два зали а потім зупинився біля цієї роботи. Стояв довго, покликав мене та запитав скільки коштує, коли я відповів, сказав відверто, що хочу я багато, але він готовий дати половину і ми разом подаруємо цю роботу у художній музей, бо саме таким роботам місце у музеях! Тут же дістав п’ять золотих «Миколаївських» червонців та сказав, що за такі картини потрібно плати тільки золотом! Так я отримав п’ятдесят карбованців золотом( сьогодні 1850 доларів), від дуже класного, епатажного, справжнього чоловіка, щирого подолянина, мецената, мого друга, нині нажаль покійного Світозара Мальованого, яку ми тут же передали разом директорові музею Іллі Безбаху. Картина ще висіла в експозиції до кінця виставки її хотіли ще купити декілька разів, але вона найшло вже своє місце! Так само як і я, бо зрозумів що у цьому світі не сам, що комусь потрібний, як і моє мистецтво!
Thanks for another iniomratfve web site. Where else could I get that kind of info written in such a perfect way? I have a project that I am just now working on, and I have been on the look out for such info.
Чудова робота і стаття. Ви дуже талановита людина. Бажаю Вам успіхів у проектах та здоровя.