«Хата під стріхою! Символ Українства!».
16 Лист 2016Дата публикации
ФотографіїКатегорія статті
4937Кількість переглядів
12Кількість лайків

Із тієї хати вийшов ти, в тій хаті народилась Україна!  Це не була ностальгія, скоріше - збіг обставин, який дав можливість усвідомити, зрозуміти глобальне значення вже зникаючої хати під стріхою для українців, для України, та й, у першу чергу, - для самого себе, адже саме мені Бог дав можливість нести цей хрест!                      


                За двадцять років пошуків знайшов близько 450 (!) хат під стріхою! Багато це чи мало, не знаю, але відвідав близько 800 сіл! Більшість - у Вінницькій області. Пішки, на велосипеді, автобусом, з друзями на авто, на таксі, і, нарешті, на власному авто! Як те авто було потрібно! Коли попросив одного можновладця про допомогу з транспортом, той просто посміхнувся та сказав: «купи собі авто», - купив і поїхав.          


Це лише точка відліку! Це та точка, де наче облитий відром холодної води, де став і підняв очі, а вгорі -  лише хмари та зорі! Гора, на яку дерся, не звертаючи уваги ні на вітер, ні на дощ! А те, що позаду, ніде не ділось, воно все є, існує, живе, воно - сила та неймовірний фундамент для майбутнього, не тільки свого, для країни!            


 Коли роботи з «Хатою під стріхою» потрапили на форум та виставку найвищого світового рівня, а потім ще й були закуплені для Національного музею Китаю, зрозумів, що все це було недарма, вся та праця комусь потрібна. Це дало силу і віру в себе! А коли найавторитетніші люди у мистецтві з Піднебесної приїхали ще й сюди, зрозумів, що є справжній шанс для відродження української культури!    


 Уся та база дослідженого та зібраного послугує ще усім, хто цінує своє, рідне, українське! Тепер хотів би знову повернутися до хати під стріхою. Ніхто не стане заперечувати, що саме селянська хата є носієм народної культури, а оскільки народною культурою опікуються обласні управління культури, з неймовірною кількістю закладів тієї самої культури, під чітким управлінням міністерства культури, у мене виникло запитання, просте таке, дитяче: чи хоч у когось з міністрів культури, чи обласних керівників культури,   за 25 років Вільної України, виникло питання зафіксувати на фото зникаючий символ Українства як такого?    


      Бібліотечна мережа України нараховує близько 40 000 бібліотек, левова частка - знову ж таки під керівництвом Міністерства культури, але неважливо, де бібліотека, бо це живий організм, куди приходять тільки свідомі люди. Чи займався хтось із бібліотекарів вивченням української  хати під стріхою?  У нашій країні 360 державних музеїв, левовій частці з яких необхідно робити етнографічні дослідження, збирати відомості та матеріали, в тому числі - і про народну архітектуру краю. Чи робили вони це?          


Якщо подивитися український живопис майже кожного з видатних художників нашої країни, майже у кожного зустрічається «Хата під стріхою» на картинах. Починаючи від Тараса Шеченка, який дав цій хаті назву «шеченківська», сам не знаючи того!   На сьогодні  НСХУ налічує 4330 спілчан. У складі НСХУ — 79 народних художників, 109 заслужених діячів мистецтв України, 237 заслужених художників України, 41 лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка. Мені здавалося би, хто, як не колеги-художники, мають володіти матеріалами щодо хат під стріхою, адже написані численні твори, де присутня така хата.


Моїх улюблених фотохудожників нараховувалося близько 800  у Національній спілці,  а 23 - почесних. 62-ое мають міжнародні звання FIAP — міжнародної федерації фотомистецтва при ЮНЕСКО. Саме вони - моя найбільша надія, тому що тільки аматори біжать знімати хату на світанку в музей Пирогово, а справжні члени спілки «бороздять2 по далеких селах, невідомими доріжками та шукають родзинки!  


   На даний час дійсними членами Національної спілки краєзнавців України є 1284 особи, серед яких — 5 Героїв України, 4 академіки та 5 членів-кореспондентів НАН України, 69 докторів та 117 кандидатів наук. Це моя надія ще більша ніж на фотографів, бо фотографи шукають тільки сюжет, краєзнавці шукають все, особливо вони прискіпливі в наукових експедиціях!


 Здавалося би, Національна спілка архітекторів України -  це самі «крутелики» та «модніки», але не було жодного ще архітектора, показавши якому фото хатини під стріхою, не викликав би інтересу. Тому, думаю,  вони теж мають чимало «скарбів»


Письменників - аж 1973,  що є членами спілки, серед них - багато публіцистів, яким чимало доводилося подорожувати далекими стежками неньки-України. Тому, на мою думку, мають у скриньках чимало матеріалів стосовно хат! 


А ще майстри народного малярства, в яких що не картина  - то хата, теж дуже би просив поділитися надбаннями.  Усіх інших, хто не байдужий до України, кому подобається «хата під стріхою», прошу поділитися матеріалами під цим текстом, або у групі «Хата під стріхою».


Розумію, що це вузька тема, тому аби трохи «додати перцю у кутю», пропоную усім перерахованим вище організаціям зібратися разом та показати матеріали на цю тему які зібрано ними. Буду надзвичайно радий, тому що буду знати напевно, що символ України – «хата під стріхою»  ще потрібна нації!  Усіх, хто може сказати гарні слова - у вірші, чи прозою про «Хату під стріхою», - усіх, хто хоче бути разом, запрошую до співпраці. Готується грандіозний проект «Хата під стріхою», тому буду вдячний кожному, навіть за те, що поділиться цією інформацією!   Ваш  народний художник України Володимир Козюк


Категорії
Інші статті Дорогі наші старенькі
З поміж усіх фотографій що вдалося зробити у житті, одною з найулюбленіших тем все таки є для мене фото стареньких, натруджених людей.  Багато було подорожей і сіл, багато пройдених стежок, дуже багато розмов.... Читати далі
У зв’язку із подачею заявки до офіційної “Книги рекордів України” на встановлення 9 ти рекордів України, у рамках проведення виставки народних ікон Поділля «Скарби твої, Україно (історія врятування)» із колекції Володимира
Офіційне оголошення про передачу колекції ікон громаді міста Вінниця!  Поділля «Скарби твої, Україно (історія врятування) Пт 13:00 · ВОХМ/Вінницький обласний художній музей · Винница    частина колекції: http://koziuck.com/uk/photos/podilski-ikoni/1 Читати далі
Коментарі Показати усі коментарі
18 Лист, о 20:23
Марія:

Я вам щиро вдячна за ваш проект, ця тема безперечно заслуговує нашої найвідданішої уваги. Я тішуся, що захоплююсь цим не одна. Я не фотограф і не художник, але я ревний поціновувач саме такої історичної цінності. Я теж запускаю проект, але по відновленню такої оселі і завоюванню для неї статусу музею. https://www.facebook.com/groups/560497090802452/, якщо ви налаштовані на співпрацю то буду рада усім пропозиціям.

Ответить
19 Лист, о 08:26
Олена:

сумно, дуже сумно від цих покинутих хат... кожного разу, коли я стою перед такою хатиною, в моїй уяві мелькають картини з уявного життя людей, що виросли в них. Тут однозначно було й щастя і сум, горе і радість, але зараз вона стала нікому не потрібною.... сумно. Пане Володимире, низький уклін вам!

Ответить
19 Лист, о 17:44
Зіна Федорівна:

25років життя поклала на уславлення української хати - колиски нації. Велич цього осередку духовності безмежна. Дякую однодумцеві за низькій уклін берегині глиняно-солом'яної цивілізації. Автор -- щаслива людина. бо зміг реалізувати такий неймовірний задум. Вітаю та заззздрю, по-доброму.

Ответить
19 Лист, о 20:17
Володимир Козюк:

Марія: Дуже дякую! До групи приєднався, у мене теж група про хату є)

Ответить
19 Лист, о 20:18
Володимир Козюк:

Олена: Взаємна подяка!

Ответить
19 Лист, о 20:20
Володимир Козюк:

Зіна Федорівна: Дякую Вам! Це один із задумів! Бог мене любить, тому дав важкий хрест, а я його радісно несу!)

Ответить
19 Лист, о 20:28
Сергей Зацерковный:

Владимир Козюк, это уникальный человек. Если бы мне задали вопрос, что нужно чтобы Украина стала процветающей страной, наверное дал следующий ответ- дать власть таким людям как он. Знаю о его делах не понаслышке, поэтому утверждаю, никто так не любит Украину как Владимир. Своими работами, будь то картины, фото, или очерки, он несёт прежде всего доброту, чистоту и даёт веру с надеждой. Это не любовь под объективами камер как у Ющенко, это не показушная бравада на площадях и сценах, это прежде всего упорный, часто неблагодарный труд, это долгий, тернистый путь от такой же хаты под стрихой, до самых вершин. Проходят такой путь многие, но остаются при этом людьми-единицы. Конечно мы все мечтаем о новых, красивых домах, они уютные и комфортные. Но при этом нужно помнить своё прошлое, а восприятие его у всех украинцев разное, кто-то ностальгирует по советскому периоду, кто-то мнит себя потомком казаков, кто-то потомком польской шляхты. Кто-то восхищается украинскими националистами, кто-то ковпаковскими партизанами. У всех своя правда. Любая дискуссия, любой проект на эти темы непременно приведёт к расколу общества, которое и так расколото. А хаты... это то что наоборот всех объединяет, вряд ли кто станет обсуждать политику глядя на эти фото, наоборот, задумается о том насколько всё временно и относительно в этом мире. Это то что может хоть на короткое время примирить даже самых ярых оппонентов. И хоть на капельку сделать их добрее. Я так думаю...(Фрунзик Мрктчан "Мимино")

Ответить
20 Лист, о 11:26
Ірина:

Дякую за ваші справи, за те що робите! Дійсно, воно все пропадає - про "наше,рідне,українське" не дбають належно... Здоров'я Вам, успіхів та щирих людей на шляху!

Ответить
20 Лист, о 12:26
Володимир Козюк:

Сергей Зацерковный: Спасибо Сергей огромное!

Ответить
20 Лист, о 12:26
Володимир Козюк:

Ірина: Дякую!

Ответить
20 Лист, о 13:43
Галина :

Переглянула на ФБ кожне фото Вашого альбому «Хата під стріхою! Символ Українства!». Це не просто гарно і цікаво, це сердечно зворушливо (нахлинули сльози). Пригадалось дитинство, наше подільське село, старенькі сільські люди. Навіть заглянула до своїх фото, чи не має там такої хатинки, знайшла, але покриті уже не соломою. Дуже дякую Вам за таку роботу і бажаю подальших успіхів.

Ответить
20 Лист, о 16:31
Надія :

Дуже зворушливо.... втілення задумів!

Ответить
20 Лист, о 18:22
Володимир Козюк:

Галина : Дякую Вам сердечно!

Ответить
28 Лют, о 06:21
Irene Schweizer :

Дуже вдячна за цікаві знимки, пишаюся Украіною звідки походять мої коріння

Ответить
01 Бер, о 15:12
Марина:

Cвітлини зворушують до сліз... Україна, яка вже відходить.... Ви віднайшли "впіймали" в об'єктив і зберегли свідків епох - хати під стріхою

Ответить
01 Бер, о 17:15
Жмака Тамара:

Зачарована...... Неперевершено гарно, трохи сумно......дякую за незабутнє враження при перегляді світлин.... Творчого, Вам, натхнення....

Ответить
02 Бер, о 12:08
Тетяна:

Спасибі Вам, пане Володимиру, за таку ідею від мільйонів українців. Я сама в дитинстві жила у бабусі й дідуся в похожому будинку.Старенька хата край долини, Під стріхою горобеня, Дідусь майструє з лат драбину, Бабуся стиха промовля: - Не лізь, дитино, на ту лавку, Дивись бо впадеш й не пійму. От неслухняна, мов та Мавка, Ось зараз я тебе здійму. Та де там! Я вже на віконці Заглядаю до горобців: Це ж так цікаво як малявці Матуся носить комарів. Воно так ніжно дзьоб відкриє, Довірливо голівку гне, А мати кормить без упину, Цвірінькає і виграє. То я так думаю, що мати, А, може, там і татко теж Приносить їжу для маляти... Візьми-но спробуй їх відстеж!.. А ще мені не зрозуміло: Де їх бабусі й дідусі?! -Полетіли на відпочинок,- Дідусь мій каже, сміючись. І так вже затишно й привітно Моєму серденьку стає, Що мої самі близькі й рідні Як їдуть, то беруть й мене.

Ответить
07 Бер, о 09:45
Тетяна:

Моя хатинонько біленька, Моя святиня дорога. Твої віконечка низенько, В них заглядає дітвора. І так затишно в рідних стінах, Де пахнуть м"ята і чебрець, І, мов волошки сині, глина, В кутку співає цвіркунець.

Ответить
13 Трав, о 23:22
Любов СЕРДУНИЧ:

МИ ВСІ – З БІЛЕНЬКОЇ ХАТИНКИ Ми всі – з біленької хатинки, Із нею кревні на віки. Її ми любим ніжно-тихо, Мов зачаровані річки. Вона – родинности колиска. Тут біль і гнів забудеш ти. Вона – одвічна наша пристань У темнім морі суєти… Ми всі – з отих країв лелечих, В яких – бузкова далина, В яких свічада плес під вечір Цілющу пісню родять нам. Під рідним небом Надіквиння Плекаєм соколів-синів. Край отчий – найдорожче віно. Ми всі – з батьківських берегів. Це – те, що завше справжнє маю, Воно – минуле й майбуття. Раз народившись в цьому краї, Прожити хочу два життя. (Любов СЕРДУНИЧ, 2004)

Ответить
25 Черв, о 13:14
Ольга Стоянецька:

Нарешті знайшла щось подібне до того,що мені необхідно. Дай , Боже,Вам здоров"я! І дуже дякую за потрібну мені інформацію. І я проживала щасливо у такій хатині із запахом глиняної долівки та печею-лежаком.

Ответить
22 Жовт, о 19:32
Наталія Грайворонська:

Українська хата Хата під стріхою, на жаль, без’язика, Гамір і гомін далеко живуть, Плаче під небом, мов зайда-каліка, Очі не бачать, як діти ростуть. Часом жевріє димар над садибою, Духом духмяним даремно співа, Бо на подвір’ї кілочків з поливою Зовсім немає, і усміх – дива… Час не воротиш, і сльози безглузді, Хата під стріхою йде у світи, Коцики, квіти і дідова кузня Сняться все рідше та кличуть зайти. Хата під стріхою вже без’язика, (Старець без віку в убогім дранті), Може даремно ми тут просторікуєм, Й наша вина, що бідар в самоті? 22.10.2017

Ответить
01 Лист, о 11:58
Jamefrence:

Vente Kamagra Europe Buy Accutane Forum <a href=http://costofcial.com>cialis price</a> Comprar Cialis En Oferta

Ответить

1121686Кількість переглядів на сайті
3574Кількість фотографій на сайті

222